Як Казахстану вдається вирішувати конфлікти дипломатичним шляхом, без шкоди для двосторонніх відносин

3680

Між Туреччиною і Китаєм знову стався конфлікт. На цей раз причиною стала поки не підтверджена загибель уйгурського поета Абдурехима Хейита в китайській в’язниці. Анкара звинуватила Пекін в масових репресіях і утисках мусульман, що живуть в КНР, паралельно, критикуючи колег з інших країн за бездіяльність. Створюється враження, що президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган, знову почав приміряти на себе роль «захисника всієї тюрків», незважаючи на ризик залишитися зі своїми імперіалістичними замашками в повній ізоляції.

«Праведний гнів» Ердогана, на перший погляд, виглядає дуже благородно, якщо не брати до уваги масові репресії в самій Туреччині і закрити очі на те, що запекло захищати мусульман усього світу турецький лідер починає кожен раз, коли необхідно відвернути увагу громадськості від більш важливих проблем. Так з чим же пов’язані “великодушні” пориви президента Туреччини цього разу?

Міністерство закордонних справ Туреччини звинуватив Пекін у створенні тюрем і «таборів політичного перевиховання» для уйгурів (а також для казахів та інших мусульманських меншин). Представники Пекіна всі звинувачення Анкари назвали “огидною брехнею”, а новини про смерть Абдурехіма Хейіта – “брудними чутками”. В якості доказів китайська влада привела недавні записи виступів поета на порталі «YouТube».

Однак президент Туреччини на ці доводи проігнорував. Як завжди, Реджеп Тайіп Ердоган не став вступати в дискусію з партнерами, проявив безкомпромісну завзятість і став публічно в агресивній формі обурюватися, що мусульман раз у раз утискають по всьому світу, особливо в Китаї. Турецький лідер також дорікнув деяких світових політиків за потурання і стриману реакцію по даному інциденту.

Про так звані “табори перевиховання” в Китаї ходить дуже багато чуток. У самій країні їх наявність не спростовують, хоча і заперечують, що там застосовують агресивні методи перевиховання. Крім Туреччини ситуацією занепокоїлися також Казахстан і Киргизстан.

Рік тому в Казахстані виявили людину, якій довелося побувати в одному з таких таборів перевиховання”. Він розповів, що тільки в Кашгарі, в одному з повітів СУАР, в ув’язненні опинилися не менше 3 тисяч осіб.

Ця інформація викликала серйозне занепокоєння у казахстанської влади. За дорученням президента, МЗС країни почало термінові переговори з китайськими колегами. Правда, розглядалися тільки приватні справи окремих осіб. Адже з’ясувалося, що масового характеру ситуація не мала. За інформацією китайської сторони, деяких етнічних казахів дійсно затримували, але не просто так, а за порушення правил перетину державного кордону КНР.

У серпні 2018 року МЗС КНР організував поїздку представників казахстанської громадськості в СУАР. Делегація змогла на власні очі спостерігати за подіями і підняти питання про становище етнічних казахів в Сіньцзяні. В результаті цієї поїздки звільнили кількох людей, які були в таборах політичного виховання. На цьому конфлікт був вичерпаний. Вирішили його дипломатичним шляхом, без шкоди для двосторонніх відносин Казахстану і Китаю.

Так чому ж турецький лідер переживає за громадян інших держав сильніше, ніж за свої? І чому таку стратегію Ердоган обрав саме зараз? І чому заради цієї стратегії він, керівник країни, яка об’єктивно переживає не найкращі часи, не боїться посваритися з важливим економічним партнером?

На жаль, відповіді на всі ці питання набагато банальніше, ніж здається на перший погляд. Реджеп Тайіп Ердоган – досить прагматичний політик і всі його слова і вчинки продумані наперед. В даному випадку його виступи-звичайний відволікаючий маневр. 31 березня в Туреччині пройдуть місцеві вибори. Населення обиратиме губернаторів провінцій, мерів, членів регіональних парламентів, держрад, керівників муніципалітетів, сільських і районних старост і членів сільських рад. Як правило, місцеві вибори в Туреччині не привертають великої уваги. Але тільки не Цього разу. В нинішніх економічних і геополітичних умовах місцеві вибори, по суті, референдум про довіру Ердогану і правлячої партії.

Ось чому президенту Туреччини так важливо саме зараз раптом згадати про долю мусульман у всьому світі і показати, який він сильний і вольовий лідер, який не боїться вступати в конфлікт навіть з таким авторитетним і шанованим партнером як Китай. І цей маневр вдався, адже по країні прокотилася нова хвиля антикитайських виступів.

Крім того, в Туреччині почалася чергова серія арештів. Прокуратура країни видала ордер на затримання 1112 осіб. Їх підозрюють у зв’язках з рухом проповідника Фетхуллаха Гюлена, якого звинувачують у спробі державного перевороту в Туреччині.

Його прихильників вже третій рік намагаються “вичистити” з турецької державної системи. Після невдалого путчу в 2016 році в Туреччині заарештували понад 77 тисяч осіб. Частіше без доказів їхньої провини. Ще 150 тисяч держслужбовців і військових абсолютно безпідставно позбавили роботи. Така каральна кампанія, ясна річ, викликала критику в суспільстві. І нова хвиля арештів цілком могла б стати приводом для масових маніфестацій.

Але тут як не можна до речі» спалахнув раптом конфлікт з Китаєм. Реджеп Тайіп Ердоган знову відвернув увагу свого народу від дійсно важливих тем. Тільки ось питання, чи надовго?

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here