Як живеться іммігрантам: історії людей, що переїхали до Польщі

9062

Міркувань на тему: «чи добре живеться іммігрантам» дуже багато, а однозначної відповіді все-одно ніхто не дасть. Завжди будуть ті, хто «за» і ті, хто «проти». У кожного свої причини і своя правда. Сайт «Польща Сьогодні» поспілкувався з кількома людьми і дізнався їх думку щодо «іммігрантського» життя.

Тетяна, 35 років: «Я переїхала до Варшави 3 місяці тому. В Києві у нас з чоловіком було все – квартира, машина, робота… Але чогось не вистачало. Спочатку поїхав чоловік, а через деякий час і я. Знайомі мене не розуміли – «Як так, кинути хорошу роботу, друзів, родичів, все своє життя і просто поїхати?» А я зробила це і не шкодую, бо закохалася в цю країну з першого погляду! Тут стільки всього цікавого! А скільки можливостей! Варшава стала для мене другим домом. Сподіваюся коли-небудь відкрити затишний готель, створивши як робочі місця, так і місце, в яке хочеться повертатися».

Андрій, 27 років: «Знайомство з Польщею було, м’яко кажучи, несподіваним: приїхавши на роботу з одними умовами, я побачив реальність і вона мене не вразила. На жаль, нечесні працедавці є скрізь. На наступний же день я зібрав речі та поїхав до столиці. Спочатку було нелегко: без знання мови знайти хорошу роботу дуже складно, та й не тільки роботу. Але в мене була мета і все інше не мало значення. Я працював по 12 годин, а ночами сидів над підручниками, так як курси тоді були розкішшю. Зараз я отримую третю вищу освіту, працюю на престижній роботі і, знаєте, – я щасливий тут. А труднощі – адже вони загартовують».

Зінаїда, 28 років: «У мене все сталося випадково: ми з подружкою приїхали по туристичним візам подивитися сусідню країну, а повернулися з пропозицією вийти заміж і гіпсом. Ну про гіпс і подружку історія сумна, але моя закінчилася добре – після 6 місяців листування – я повернулася у Польщу і вийшла заміж. Професія у мене універсальна – я перукар, тому з роботою проблем не було. Я більше переживала, що будуть проблеми з комунікацією, інший народ все-таки. Але я помилялася: мені зустрічалися і зустрічаються настільки позитивні і відкриті люди, що я відчуваю себе тут дуже комфортно».

Ольга, 29 років: «Пристрасть до вивчення іноземних мов була у мене ще зі школи: англійська, німецька, потім польська, так справа дійшла і до арабських мов… Закінчивши університет, я вже не перший рік заробляла на перекладах і цілком непогано почувалася в Україні. Але коли запропонували роботу в Польщі помічником присяжного перекладача – моментально погодилася. Не можна назвати цю роботу легкою і спокійною, але досвід і знання, які я отримала, не зрівняються ні з чим. Через 5 років я відкрила свою власну фірму, працюю на себе і цілком впевнено стою на ногах. Я рада, що переїхала у Польщу й їхати мені звідси хочеться хіба що на екскурсії і ще не звідані країни».

Всі ці люди іммігранти, у кожного своя історія, але вони сходяться в одному – Польща і її громадяни абсолютно відкриті, доброзичливі і завжди намагаються допомогти. А що стосується вирішального кроку – переїзду, то можна сказати наступне : «початки можуть бути різні, але без початку не буває нічого». Не бійтеся виходити із зони комфорту – там кояться дивні речі». Головне знати, чого хочеш і робити це. Тоді все вийде!

Автор: Марина Старих

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here