У польських Пикуличах вшанували пам’ять українських воїнів

294

Делегації зі Львівщини, Івано-Франківщини та Тернопільщини вшанували пам’ять загиблих воїнів УГА і УНР, похованих на військовому цвинтарі у польському селі Пикуличі, що неподалік від Перемишля.

Цьогорічне ж Свято національної пам’яті розпочалося молитвою у Кафедральному соборі УГКЦ св. Івана Хрестителя у Перемишлі. Опісля літургії понад півтори тисячі учасників з Галичини, а також представники українська громада в Польщі, пройшли пішою ходою Перемишлем на військовий цвинтар у селі Пикуличі. Тут спочивають вояки Армії Української Народної Республіки та Української Галицької Армії.

Нагадаємо, що до Першої світової війни в околицях Пикулич були побудовані військові казарми. Після ж розпаду Австро-Угорщини ці три об’єкти використовували як табори для полонених, здебільшого українських вояків. У 1919 році в таборі перебувала максимальна кількість полонених – близько 30 тисяч осіб. Брак будь-який санітарних умов та довготривале погане харчування спричинило спалах епідемії тифу, туберкульозу та інших хвороб. Як наслідок, тут щодня помирало майже 100 осіб. Хворобами заражалося і місцеве населення Пикулич, навколишніх сіл та Перемишля. Стривожена місцева влада вимагала від комендатури табору виправити небезпечну ситуацію. І тільки на початку 1921 року табір було ліквідовано. До весни 1920 року померлих ховали на прилеглих до табору полях. Після ж протестів селян для поховань обрали місце старої австрійської порохівні на південній околиці Пикулич. 1 листопада 1921 року на цвинтарі відбулася перша панахида. До 1922 року цвинтар повністю впорядкували. Через кілька років тутешній цвинтар облагородили й на кургані зі спільних могил встановили пам’ятник заввишки 8 метрів у вигляді хреста із написом: “Борцям за волю України”. Автор пам’ятника – Олена Кульчицька. Щороку 1-листопада, аж до 1946 року, з Перемишля до цвинтаря ходила релігійна процесія і відправлялася панахида за загиблими героями – борцями за свободу України. На жаль, після Другої світової війни цвинтар і хрест знищили. А у 1989 році цвинтар відбудували. Відновили й традицію спільного молебню польських і українських влад на цвинтарі. Назву “Український військовий цвинтар” встановлено 1994 році. У 2000 році кладовище було збільшено, а 7 липня на його територію урочисто перепоховали останки членів УПА, що загинули під час боїв 1946 року в селах Бірча, Лішня та околиць. Нині тут в групових могилах поховано орієнтовно понад 2000 полонених та інтернованих вояків і старшин УГА, Армії УНР, в двох братніх могилах спочиває 47 українських патріотів, вояків і старшин УПА.

«Ми тут, тому що тут спочивають українські воїни, які сто років тому повстали за нашу державність, землю та свободу. Вони створили разом з воїнами Польщі чудо на Віслі і погнали комуністичну навалу назад. Тут спочивають воїни, які є символом для сучасних Героїв, які захищають зараз нашу країну на Донбасі. Ми хочемо, щоб українців в усьому світі поважали, щоб в Україні запанував мир, щоб поважали нас там, де є наші могили та наші церкви. Ми хочемо, щоб ніхто й ніколи не вказував нам, яку історію писати і яких героїв шанувати. Ми хочемо доброго сусідства з нашими братами поляками та усіма тими, хто зустрічаються на нашому шляху. Ми мирні люди, але ми готові постояти за нашу мову, землю, віру і свободу», – зазначив на урочистості голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка. Натомість, як наголосив президент Світового Конгресу Українців Євген Чолій: «Молоді люди в Україні зараз мають закінчувати університети та починати самостійне життя. Вони мають одружуватися та народжувати дітей. Натомість чимало з них сидять в окопах на фронті і захищають Україну. Відтак кожен українець повинен щосекунди пам’ятати про це. Адже Україна захищаючи свої східні кордони, стримує імперський хід Російської Федерації на захід, у спільних інтересах всієї європейської спільноти, щоб Україна відкинула окупанта назад. Вірю, що героїчна смерть наших військових – недаремна, а Україна відстоїть свою цілісність і буде квітнути як розвинута модерна держава».

Ігор Галущак

Перемишль-Львів

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here