У польських Пикуличах вшанували пам’ять українських воїнів

Przepraszamy, ten wpis jest dostępny tylko w języku Ukraiński i Rosyjski. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in this site default language. You may click one of the links to switch the site language to another available language.

Делегації зі Львівщини, Івано-Франківщини та Тернопільщини вшанували пам’ять загиблих воїнів УГА і УНР, похованих на військовому цвинтарі у польському селі Пикуличі, що неподалік від Перемишля.

Цьогорічне ж Свято національної пам’яті розпочалося молитвою у Кафедральному соборі УГКЦ св. Івана Хрестителя у Перемишлі. Опісля літургії понад півтори тисячі учасників з Галичини, а також представники українська громада в Польщі, пройшли пішою ходою Перемишлем на військовий цвинтар у селі Пикуличі. Тут спочивають вояки Армії Української Народної Республіки та Української Галицької Армії.

Нагадаємо, що до Першої світової війни в околицях Пикулич були побудовані військові казарми. Після ж розпаду Австро-Угорщини ці три об’єкти використовували як табори для полонених, здебільшого українських вояків. У 1919 році в таборі перебувала максимальна кількість полонених – близько 30 тисяч осіб. Брак будь-який санітарних умов та довготривале погане харчування спричинило спалах епідемії тифу, туберкульозу та інших хвороб. Як наслідок, тут щодня помирало майже 100 осіб. Хворобами заражалося і місцеве населення Пикулич, навколишніх сіл та Перемишля. Стривожена місцева влада вимагала від комендатури табору виправити небезпечну ситуацію. І тільки на початку 1921 року табір було ліквідовано. До весни 1920 року померлих ховали на прилеглих до табору полях. Після ж протестів селян для поховань обрали місце старої австрійської порохівні на південній околиці Пикулич. 1 листопада 1921 року на цвинтарі відбулася перша панахида. До 1922 року цвинтар повністю впорядкували. Через кілька років тутешній цвинтар облагородили й на кургані зі спільних могил встановили пам’ятник заввишки 8 метрів у вигляді хреста із написом: „Борцям за волю України”. Автор пам’ятника – Олена Кульчицька. Щороку 1-листопада, аж до 1946 року, з Перемишля до цвинтаря ходила релігійна процесія і відправлялася панахида за загиблими героями – борцями за свободу України. На жаль, після Другої світової війни цвинтар і хрест знищили. А у 1989 році цвинтар відбудували. Відновили й традицію спільного молебню польських і українських влад на цвинтарі. Назву „Український військовий цвинтар” встановлено 1994 році. У 2000 році кладовище було збільшено, а 7 липня на його територію урочисто перепоховали останки членів УПА, що загинули під час боїв 1946 року в селах Бірча, Лішня та околиць. Нині тут в групових могилах поховано орієнтовно понад 2000 полонених та інтернованих вояків і старшин УГА, Армії УНР, в двох братніх могилах спочиває 47 українських патріотів, вояків і старшин УПА.

«Ми тут, тому що тут спочивають українські воїни, які сто років тому повстали за нашу державність, землю та свободу. Вони створили разом з воїнами Польщі чудо на Віслі і погнали комуністичну навалу назад. Тут спочивають воїни, які є символом для сучасних Героїв, які захищають зараз нашу країну на Донбасі. Ми хочемо, щоб українців в усьому світі поважали, щоб в Україні запанував мир, щоб поважали нас там, де є наші могили та наші церкви. Ми хочемо, щоб ніхто й ніколи не вказував нам, яку історію писати і яких героїв шанувати. Ми хочемо доброго сусідства з нашими братами поляками та усіма тими, хто зустрічаються на нашому шляху. Ми мирні люди, але ми готові постояти за нашу мову, землю, віру і свободу», – зазначив на урочистості голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка. Натомість, як наголосив президент Світового Конгресу Українців Євген Чолій: «Молоді люди в Україні зараз мають закінчувати університети та починати самостійне життя. Вони мають одружуватися та народжувати дітей. Натомість чимало з них сидять в окопах на фронті і захищають Україну. Відтак кожен українець повинен щосекунди пам’ятати про це. Адже Україна захищаючи свої східні кордони, стримує імперський хід Російської Федерації на захід, у спільних інтересах всієї європейської спільноти, щоб Україна відкинула окупанта назад. Вірю, що героїчна смерть наших військових – недаремна, а Україна відстоїть свою цілісність і буде квітнути як розвинута модерна держава».

Ігор Галущак

Перемишль-Львів