Українська
Русский
Przepraszamy, ten wpis jest dostępny tylko w języku Ukraiński i Rosyjski. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in this site default language. You may click one of the links to switch the site language to another available language.
Міні-тур Польщею гурту «Бумбокс» у класичному складі пройшов у Вроцлаві, Кракові та Варшаві. Ми зустрілися з музикантами за півгодини до їх варшавського концерту. Коли натовп фанів нетерпляче чекав на перші акорди «Меломанії».
ПС: Як пройшли Ваші концерти у Кракові та Вроцлаві і чи відрізняються такі концерти від українських?
Андрій Хливнюк: супер було, як вдома. Не можу сказати, що концерти у Польщі відрізняються чимось від тих, які ми граємо вдома. Ми просто граємо – тобто добре робимо свою роботу. Останніми роками я намагаюсь не концентруватись на цільовий аудиторії, а просто кайфую від справи усього свого життя.
ПС: звідки виникла ідея знову приїхати до Польщі з концертами, але у такому новому-старому складі?
Андрій Хливнюк: на прохання одного з найкрутіших українських промоутерів ми зіграли кілька таких концертів у Києві. І зрозуміли, що скучили за таким форматом, що не варто його викреслювати. Якщо люди хочуть слухати старий матеріал – супер, ми будемо його грати.
ПС: «Бумбокс» зараз і понад 10 років тому. На сцені, коли ти співаєш ті пісні, вони проживаються тобою так само, як тоді?
Андрій Хливнюк: пісні ваших улюблених гуртів – це ліки, які допомагають вам плисти через річку під назвою життя. Хтось вже отримав і переробив цей ваш біль, сублімував його і видав вам не як яд, а протияддя. Ось що таке справжні пісні. Саме тому рок-музикантом може називатись тільки той, хто максимально відвертий з собою під час написання своїх пісень. І тоді не доведеться викреслювати з концертного списку пісні.
ПС: яка з пісень тих трьох альбомів досі особливо тобі рідна?
Андрій Хливнюк: це все мої тендітні діти того часу. Зараз вони вже дорослі – одні сатиричні, інші ліричні. Всі пісні зі старої програми я співаю залюбки, у мене немає композицій, від яких я втомився. Я не ставлю пісню «Вона одна», тому що там є рима, яка зараз мені дуже смішна, тому що я вже дорослий: шампанське, квіти. І я не граю «Супер-пупер», тому що це був стьоб. Так, пісню дуже полюбили, вона стала популярною, але це не означає, що я мушу її виконувати. А якщо говорити про той склад Бумбоксу і нинішній – це дуже схожі по духу команди. Але сьогоднішня більш перфекціоністична у плані звуку, майданчиків…
ПС: тобто більш вибагливіша?
Андрій Хливнюк: ні.
ПС: живучи у Польщі, я помітила, що ми та наші культури близькі, але одночасно незнані. Як гадаєш, такі концерти, як ваш допомагають нам пізнавати один одного ближче?
Андрій Хливнюк: безумовно, але варто пам’ятати, що українські зірки – це не панацея. Головне – це суспільство і його відкритість. Думаю, українські зірки готові та відкриті на таке пізнання. Польські? Не знаю, але гадаю, ми є ближчими один до одного, ніж нам здається. Ми живемо зараз в унікальний час, коли українці і поляки можуть зближуватись і налагоджувати абсолютно нові зв’язки. Можливо, у цьому пізнанні двох культур допоможуть спільні фестивалі, але всьому свій час.
