Очима студента: підводні камені програм обміну

Przepraszamy, ten wpis jest dostępny tylko w języku Ukraiński i Rosyjski. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in this site default language. You may click one of the links to switch the site language to another available language.

Мене звати Ілля, до Польщі я переїхав 4 роки тому. У цьому циклі статей я розповім про те, з чим стикається пересічний студент після переїзду до Варшави. У кожній частині, що присвячена окремій темі (транспорт, харчування, штрафи, музеї), я постараюся висвітлити столицю з позиції українського студента, дати деякі корисні поради, (вироблені шляхом проб і помилок) і, звичайно ж, викласти все це максимально лаконічно, цікаво і об’єктивно. Не соромтеся виражати свою думку з приводу цього експерименту в коментарях.

Вже після першого року навчання в Польщі більшість українських студентів замислюються про можливість виїзду на семестр у сусідню країну по обміну. Найбільш популярною програмою, що здійснює європейський обмін студентами у Польщі, є Erasmus+. Вона пропонує безоплатну допомогу в подачі документів і дуже привабливу стипендію. Так де ж натовп студентів, які прагнуть схопити жар-птицю за хвіст? Де ж тут підступ? Детальніше про це читайте в нашому матеріалі.

Навіщо це потрібно?

Розписувати переваги програми обміну довго, більшість з них очевидні і можуть мати різну значимість для кожного, когось в ній приваблюють подорожі, когось новий досвід, а третім цікаво додати вельми вигідну сходинку у власне резюме. Крім того, більшість польських приватних ВНЗ, включених в цю програму, пропонують своїм студентам додаткову мотивацію у вигляді знижки на семестр, проведений в іншій країні.

Де бажаючі?

Мені довелося спілкуватися зі студентами з Чехії, Італії, Росії, Туреччини і всі вони говорили про низьку конкуренцію, пов’язану з банальним страхом виходу за межі власної зони комфорту. Короткочасний переїзд в іншу країну лякає не тільки людей, які звикли до життя у власній країні, але і студентів, які вже пройшли процес асиміляції. Страх втратити вже здобуті блага і розірвати контакт з близькими переважує амбіції. Ці фактори служать першим порогом, який відсіює деяку частину бажаючих. А далі в гру вступають підводні камені, про які стає відомо з розповідей «вижили».

Що за підводні камені?

Мову. В першу чергу, при виборі ВНЗ варто бути максимально акуратним з вимогами до мови. Якщо в описі необхідних мов вказано English/Spanish, вас цілком може чекати програма повністю іспанською мовою. З мого досвіду, особливо часто з таким стикаються студенти, які приїхали в Іспанію та Італію, але ви не можете бути застраховані від подібного і в інших країнах. З приводу будь-яких пов’язаних з мовою побоювань, варто проконсультуватися з відділом міжнародного співробітництва.

Документи. Навіть отримавши схвалення для програми не варто передчасно впадати в ейфорію. Практика показує, що найгірше ще попереду: копії документів партнерський ВНЗ надішле до вашого університету, проте тримати руку на пульсі всього процесу просто необхідно. Може статися так, що тимчасова альма-матер зажадає додаткові дані, про що Вам забудуть повідомити. Помилки трапляються в будь-якій роботі і не варто сліпо перекладати всю відповідальність на відділ міжнародного співробітництва.

Житло. Питання житла специфічне для кожного окремого випадку. Якщо у великих європейських містах на кшталт Франкфурта або Лондона початок навчального року не має вагомого впливу на ринок житла, то в невеликих провінційних містечках (які у свій час і утворилися навколо цих самих університетів) тенденція зворотна. До кінця літнього семестру ринок житла перенасичений, але вже на початку осені ціни злітають з неймовірною швидкістю. Звучить як констатація очевидного, проте більшість студентів забувають про це і змушені погоджуватися на не найбільш вигідні умови.

Поради:

1. Університети не завжди пропонують гуртожитки, в яких можна дистанційно зарезервувати місце на майбутній рік, але у великих містах зустрічаються приватні гуртожитки, які можуть запропонувати кімнату за адекватною ціною. Варто довідатися про це перш, ніж шукати квартиру.

2. Якщо Ви плануєте шукати житло в країні обміну, але не хочете втратити власну квартиру, варто задуматися про «квартирний обмін» зі студентом. Варіант підходить далеко не кожному, пов’язаний з певними труднощами і очевидним ризиком, тому вибір залишається за вами.

Сесія тут і там може принести багато неприємних сюрпризів для тих, хто не стежив за відповідністю предметів. Всупереч розхожій думці, кількість балів ECTS не завжди ставиться в главу кута. Якщо іноземний ВНЗ не вважає за потрібне вчити перекладачів синхронного перекладу, на останньому році бакалаврату, це ні в якому разі не означає, що такої ж думки дотримується ваш рідний університет. Уникнути подібних проблем не вдасться, однак проконсультуватися з приводу їх вирішення варто вже після отримання навчального плану на майбутній семестр. Крім того, про будь заміни курсу або невідповідність списку предметів необхідно відразу ж повідомити у відділ міжнародного співробітництва. Вирішення питань такого роду вже увійшло в них у звичку.

Викладаючи все вищеописане, я ні в якому разі не хотів відмовити кого-небудь від поїздки по обміну. Незважаючи на цілий ряд труднощів, з якими стикаються студенти, які зважилися на подібну пригоду, розчарованим повертається лише малий відсоток. Сподіваюся даний матеріал був цікавий і корисний.