Очима студента: підводні камені програм обміну

Мене звати Ілля, до Польщі я переїхав 4 роки тому. У цьому циклі статей я розповім про те, з чим стикається пересічний студент після переїзду до Варшави. У кожній частині, що присвячена окремій темі (транспорт, харчування, штрафи, музеї), я постараюся висвітлити столицю з позиції українського студента, дати деякі корисні поради, (вироблені шляхом проб і помилок) і, звичайно ж, викласти все це максимально лаконічно, цікаво і об’єктивно. Не соромтеся виражати свою думку з приводу цього експерименту в коментарях.

Вже після першого року навчання в Польщі більшість українських студентів замислюються про можливість виїзду на семестр у сусідню країну по обміну. Найбільш популярною програмою, що здійснює європейський обмін студентами у Польщі, є Erasmus+. Вона пропонує безоплатну допомогу в подачі документів і дуже привабливу стипендію. Так де ж натовп студентів, які прагнуть схопити жар-птицю за хвіст? Де ж тут підступ? Детальніше про це читайте в нашому матеріалі.

Навіщо це потрібно?

Розписувати переваги програми обміну довго, більшість з них очевидні і можуть мати різну значимість для кожного, когось в ній приваблюють подорожі, когось новий досвід, а третім цікаво додати вельми вигідну сходинку у власне резюме. Крім того, більшість польських приватних ВНЗ, включених в цю програму, пропонують своїм студентам додаткову мотивацію у вигляді знижки на семестр, проведений в іншій країні.

Де бажаючі?

Мені довелося спілкуватися зі студентами з Чехії, Італії, Росії, Туреччини і всі вони говорили про низьку конкуренцію, пов’язану з банальним страхом виходу за межі власної зони комфорту. Короткочасний переїзд в іншу країну лякає не тільки людей, які звикли до життя у власній країні, але і студентів, які вже пройшли процес асиміляції. Страх втратити вже здобуті блага і розірвати контакт з близькими переважує амбіції. Ці фактори служать першим порогом, який відсіює деяку частину бажаючих. А далі в гру вступають підводні камені, про які стає відомо з розповідей «вижили».

Що за підводні камені?

Мову. В першу чергу, при виборі ВНЗ варто бути максимально акуратним з вимогами до мови. Якщо в описі необхідних мов вказано English/Spanish, вас цілком може чекати програма повністю іспанською мовою. З мого досвіду, особливо часто з таким стикаються студенти, які приїхали в Іспанію та Італію, але ви не можете бути застраховані від подібного і в інших країнах. З приводу будь-яких пов’язаних з мовою побоювань, варто проконсультуватися з відділом міжнародного співробітництва.

Документи. Навіть отримавши схвалення для програми не варто передчасно впадати в ейфорію. Практика показує, що найгірше ще попереду: копії документів партнерський ВНЗ надішле до вашого університету, проте тримати руку на пульсі всього процесу просто необхідно. Може статися так, що тимчасова альма-матер зажадає додаткові дані, про що Вам забудуть повідомити. Помилки трапляються в будь-якій роботі і не варто сліпо перекладати всю відповідальність на відділ міжнародного співробітництва.

Житло. Питання житла специфічне для кожного окремого випадку. Якщо у великих європейських містах на кшталт Франкфурта або Лондона початок навчального року не має вагомого впливу на ринок житла, то в невеликих провінційних містечках (які у свій час і утворилися навколо цих самих університетів) тенденція зворотна. До кінця літнього семестру ринок житла перенасичений, але вже на початку осені ціни злітають з неймовірною швидкістю. Звучить як констатація очевидного, проте більшість студентів забувають про це і змушені погоджуватися на не найбільш вигідні умови.

Поради:

1. Університети не завжди пропонують гуртожитки, в яких можна дистанційно зарезервувати місце на майбутній рік, але у великих містах зустрічаються приватні гуртожитки, які можуть запропонувати кімнату за адекватною ціною. Варто довідатися про це перш, ніж шукати квартиру.

2. Якщо Ви плануєте шукати житло в країні обміну, але не хочете втратити власну квартиру, варто задуматися про «квартирний обмін» зі студентом. Варіант підходить далеко не кожному, пов’язаний з певними труднощами і очевидним ризиком, тому вибір залишається за вами.

Сесія тут і там може принести багато неприємних сюрпризів для тих, хто не стежив за відповідністю предметів. Всупереч розхожій думці, кількість балів ECTS не завжди ставиться в главу кута. Якщо іноземний ВНЗ не вважає за потрібне вчити перекладачів синхронного перекладу, на останньому році бакалаврату, це ні в якому разі не означає, що такої ж думки дотримується ваш рідний університет. Уникнути подібних проблем не вдасться, однак проконсультуватися з приводу їх вирішення варто вже після отримання навчального плану на майбутній семестр. Крім того, про будь заміни курсу або невідповідність списку предметів необхідно відразу ж повідомити у відділ міжнародного співробітництва. Вирішення питань такого роду вже увійшло в них у звичку.

Викладаючи все вищеописане, я ні в якому разі не хотів відмовити кого-небудь від поїздки по обміну. Незважаючи на цілий ряд труднощів, з якими стикаються студенти, які зважилися на подібну пригоду, розчарованим повертається лише малий відсоток. Сподіваюся даний матеріал був цікавий і корисний.