Олена Завадська: від покоївки у готелі – до власниці хостелу

Przepraszamy, ten wpis jest dostępny tylko w języku Ukraiński i Rosyjski. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in this site default language. You may click one of the links to switch the site language to another available language.

Олена Завадська – яскравий приклад того, як працьовитість та бажання розвиватись стають рушійною силою. Сьогодні дівчина розповість свою «Варшавську історію»

Як зараз пам’ятаю, я приїхала до Польщі 26 липня з маленького міста Острог Рівненької області. Було це 4 роки тому. Чому приїхала? Тому що хотіла навчитись чомусь новому і відповідати за себе і свої вчинки. На Україні я працювала з дітьми як хореограф та музикант, щодня розвивалась в цьому напрямку. На той момент я була відповідальною за двох своїх молодших братів – 13 та 14 років, оскільки наша мама померла від раку 10 років тому… саме тоді я відчула, що повинна йти вперед і нести відповідальність не тільки за себе, але й за них теж. Тоді, коли померла мама, я зрозуміла, що стала дорослою просто в одну мить, що все змінюється. Так, протягом шести років я була опікуном для своїх братів, я їм дала хорошу освіту і зараз дуже ними пишаюсь – вони у мене військові.

Згодом в якийсь момент я збагнула, що хочу бути прикладом для своїх братів, що завжди можна зробити більше, ніж ти маєш сьогодні. Я сама собі зробила виклик – і вирішила поїхати до Варшави. До сих пір не знаю чому я обрала саме столицю Польщі.

І ось я приїхала… Мій рівень польської того часу – це усього кількох слів. Через тиждень я знайшла роботу – прибирала у готелі «Діана» у центрі Варшави. Я була у бригаді з польками, і це дійсно була важка робота – ми обслуговували 50 апартаментів і у нас було усього 30 хвилин на обідню перерву. Тобто ми просто «пахали» – 8 годин роботи і нам платити 70 злотих. Тоді я ще ходила на мовні курси двічі на тиждень, подала своє резюме в іноземний камерний хор і пройшла, тобто ще й з ними ходила на різні виступи. Окрім цього, я знайшла собі додатковий підзаробіток і мій робочий день починався о 08.00 ранку, закінчувався о 16.00, далі я бігла на курси польської мови, потім на хор, а потім з 21.00 до 01.00 у мене був підзаробіток. Увесь цей шлях я пройшла сама, не було кому мені допомогти чи підтримати. Досі мої рідні приїздять до мене тільки в гості. І ось так, крок по кроку кожного дня я йшла до своєї мети, яку намалювала у своїй уяві.

Такий темп у мене був майже рік. У цьому готелі через три місяці мене підвищили і я відповідала за ці 50 кімнат. Скажу відверто, не всім полькам подобалось, що їх керівничкою стала якась молода українка, яка ще й навіть не дуже добре говорить на польській мові. Це було важко, але я розуміла, що це мій досвід і саме це мотивувало мене кожного дня приходити на роботу і прибирати. У цьому готелі я вже не тільки прибирала, керівництво доручало мені займатись й організаційними справами. Але мені цього було мало – я хотіла отримати досвід роботи у п’ятизірковому готелі. Так, попрацювала ще якийсь час у готелі «Аеропорт».

Коли ідея з відкриттям власного хостелу визріла на 100%, я звільнилась з усіх робіт, залишила собі тільки підробіток і протягом двох з половиною місяців шукала відповідний будинок, видзвонювала зранку і до вечора, вирішувала організаційні питання. Чесно? Згадуючи, я досі не знаю як мені вдалось жити на 1200 злотих в місяць, це ж яка божевільна я тоді була, але одночасно як сильно хотіла змінити своє життя!

Зараз я трішки сумую за тими часами, коли три роки тільки-но відкрила хостел і навіть хочу туди повернутись. Мені не вистачає тих перших емоцій, тих перших вражень від заселення гостей, тієї зайнятості 24 години на добу.
Зараз «Classic Hostel» – це хостел на 50 місць, ми поселяємо і туристів, і групи, і студентів, і працівників. У нас різні клієнти. Я обрала цей доволі непростий сегмент ринку тому, що мені подобається працювати з людьми і бачити їх задоволені очі. Я розумію, що не тільки даю людям дах над головою, мої гості починають дружити між собою, інколи навіть створюють пари, вчаться, подорожують, розвиваються… Я просто часто бачу, що своїм прикладом надихаю людей, у них розправляються крила, вони розуміють, що також можуть досягти більшого – як свого часу хотіла я, і мені це вдалось.

Шлях був складний, адже я хореограф та музикант, я творча людина і для того, щоб відкрити власний якісний бізнес – потрібно було додатково вчитись, знайомитись з людьми, які цю нішу знають і які можуть щось порекомендувати. Звісно, я пройшла кілька навчань, у тому числі і над собою – працювала (і досі працюю) над своїми сильними та слабкими сторонами. Мій план розвиватись далі – на крок вперед і на сходинку вище. Хочу більше сфокусуватись на роботі зі студентами – це дуже близьке мені, я дуже люблю талановитих дітей. Також мені подобаються туристи, як мотиватор пізнавати нові місця і почути щось нове. Не згасає і моя творча сторона…

Підписуйтесь на наш канал в Telegram та слідкуйте за новинами Польщі!

Переглядайте свіжі вакансії на нашому сайті і знаходьте хорошу роботу.

Є питання? Залиште повідомлення в розділі «Питання-відповідь» і безкоштовно отримайте консультацію юриста.