Олена Завадська: від покоївки у готелі – до власниці хостелу

Олена Завадська – яскравий приклад того, як працьовитість та бажання розвиватись стають рушійною силою. Сьогодні дівчина розповість свою «Варшавську історію»

Як зараз пам’ятаю, я приїхала до Польщі 26 липня з маленького міста Острог Рівненької області. Було це 4 роки тому. Чому приїхала? Тому що хотіла навчитись чомусь новому і відповідати за себе і свої вчинки. На Україні я працювала з дітьми як хореограф та музикант, щодня розвивалась в цьому напрямку. На той момент я була відповідальною за двох своїх молодших братів – 13 та 14 років, оскільки наша мама померла від раку 10 років тому… саме тоді я відчула, що повинна йти вперед і нести відповідальність не тільки за себе, але й за них теж. Тоді, коли померла мама, я зрозуміла, що стала дорослою просто в одну мить, що все змінюється. Так, протягом шести років я була опікуном для своїх братів, я їм дала хорошу освіту і зараз дуже ними пишаюсь – вони у мене військові.

Згодом в якийсь момент я збагнула, що хочу бути прикладом для своїх братів, що завжди можна зробити більше, ніж ти маєш сьогодні. Я сама собі зробила виклик – і вирішила поїхати до Варшави. До сих пір не знаю чому я обрала саме столицю Польщі.

І ось я приїхала… Мій рівень польської того часу – це усього кількох слів. Через тиждень я знайшла роботу – прибирала у готелі «Діана» у центрі Варшави. Я була у бригаді з польками, і це дійсно була важка робота – ми обслуговували 50 апартаментів і у нас було усього 30 хвилин на обідню перерву. Тобто ми просто «пахали» – 8 годин роботи і нам платити 70 злотих. Тоді я ще ходила на мовні курси двічі на тиждень, подала своє резюме в іноземний камерний хор і пройшла, тобто ще й з ними ходила на різні виступи. Окрім цього, я знайшла собі додатковий підзаробіток і мій робочий день починався о 08.00 ранку, закінчувався о 16.00, далі я бігла на курси польської мови, потім на хор, а потім з 21.00 до 01.00 у мене був підзаробіток. Увесь цей шлях я пройшла сама, не було кому мені допомогти чи підтримати. Досі мої рідні приїздять до мене тільки в гості. І ось так, крок по кроку кожного дня я йшла до своєї мети, яку намалювала у своїй уяві.

Такий темп у мене був майже рік. У цьому готелі через три місяці мене підвищили і я відповідала за ці 50 кімнат. Скажу відверто, не всім полькам подобалось, що їх керівничкою стала якась молода українка, яка ще й навіть не дуже добре говорить на польській мові. Це було важко, але я розуміла, що це мій досвід і саме це мотивувало мене кожного дня приходити на роботу і прибирати. У цьому готелі я вже не тільки прибирала, керівництво доручало мені займатись й організаційними справами. Але мені цього було мало – я хотіла отримати досвід роботи у п’ятизірковому готелі. Так, попрацювала ще якийсь час у готелі «Аеропорт».

Коли ідея з відкриттям власного хостелу визріла на 100%, я звільнилась з усіх робіт, залишила собі тільки підробіток і протягом двох з половиною місяців шукала відповідний будинок, видзвонювала зранку і до вечора, вирішувала організаційні питання. Чесно? Згадуючи, я досі не знаю як мені вдалось жити на 1200 злотих в місяць, це ж яка божевільна я тоді була, але одночасно як сильно хотіла змінити своє життя!

Зараз я трішки сумую за тими часами, коли три роки тільки-но відкрила хостел і навіть хочу туди повернутись. Мені не вистачає тих перших емоцій, тих перших вражень від заселення гостей, тієї зайнятості 24 години на добу.
Зараз «Classic Hostel» – це хостел на 50 місць, ми поселяємо і туристів, і групи, і студентів, і працівників. У нас різні клієнти. Я обрала цей доволі непростий сегмент ринку тому, що мені подобається працювати з людьми і бачити їх задоволені очі. Я розумію, що не тільки даю людям дах над головою, мої гості починають дружити між собою, інколи навіть створюють пари, вчаться, подорожують, розвиваються… Я просто часто бачу, що своїм прикладом надихаю людей, у них розправляються крила, вони розуміють, що також можуть досягти більшого – як свого часу хотіла я, і мені це вдалось.

Шлях був складний, адже я хореограф та музикант, я творча людина і для того, щоб відкрити власний якісний бізнес – потрібно було додатково вчитись, знайомитись з людьми, які цю нішу знають і які можуть щось порекомендувати. Звісно, я пройшла кілька навчань, у тому числі і над собою – працювала (і досі працюю) над своїми сильними та слабкими сторонами. Мій план розвиватись далі – на крок вперед і на сходинку вище. Хочу більше сфокусуватись на роботі зі студентами – це дуже близьке мені, я дуже люблю талановитих дітей. Також мені подобаються туристи, як мотиватор пізнавати нові місця і почути щось нове. Не згасає і моя творча сторона…

Підписуйтесь на наш канал в Telegram та слідкуйте за новинами Польщі!

Переглядайте свіжі вакансії на нашому сайті і знаходьте хорошу роботу.

Є питання? Залиште повідомлення в розділі «Питання-відповідь» і безкоштовно отримайте консультацію юриста.