Українська
Русский
Przepraszamy, ten wpis jest dostępny tylko w języku Ukraiński i Rosyjski. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in this site default language. You may click one of the links to switch the site language to another available language.
Кожен рік 2 листопада Польща відзначає свято, назва якого для людей, що говорять і думають української мовою, звучить дещо зловісно: «Свято померлих» (Święto zmarłych). У розмовному польською мовою це свято часто називається словом «Задушки» (Zaduszki), а українською її назва акуратно перекладається як «День поминання покійних».
Це свято, що корениться в язичницькому культі предків, давно засвоїло католицьке християнство і воно майже зріслося з відомим Днем всіх святих (1 листопада). «Свято померлих» зазначають безпосередньо слідом за ним, і тому 1 і 2 листопада до кладовищ по всій Польщі приходить безліч людей. Вони приходять, щоб згадати покійних родичів і помолитися за їхні душі, щоб принести до могил квіти і запалити лампадки. В ці дні завжди доглянуті і дбайливо прибрані польські кладовища виглядають особливо урочисто.
Однак свято, яке відзначають слідом за Днем всіх святих, не може не мати «зворотного боку». Його найкраще видно у віруваннях, пов’язаних ніччю напередодні Задушек. У старі часи вважалося, ніби саме в цю ніч померли з різних причин і з різними цілями повертаються у світ живих. Згідно поширеній думці, деякі з них приходять до будинку, в якому колись жили. Для таких нинішні господарі будинку з вечора залишали частування і алкоголь – на порозі будинку або біля вікна (з зовнішньої сторони). Інші ж, вставши зі своїх могил, відправляються в костел, де для них служить месу ксьондз – також померлий. Тому в деяких польських областях священик, йдучи з костелу ввечері напередодні дня Задушек, не закривав за собою двері, а на вівтарі залишав служебник. Цей служебник призначався того, хто відслужить месу наступаючої ночі.
У минулому в цю ніч польські селяни зустрічались у відокремлених місцях поблизу кладовищ (зазвичай в капличках або в покинутих будинках), щоб за допомогою обрядів полегшити страждання душ, які опинилися в чистилище. Оповідання про мерців, які повертаються у світ живих, які супроводжують цим нічним зустрічам і обрядів, які в різний час вражали багатьох. У числі впечатленных виявився Адам Міцкевич, зобразив побачене і почуте в одному з найбільш чудових творів польської літератури – драматичної поеми „Дзяди”.
Автор: Максим Давидов
Фото: chicagorewia.com
