Русский
Polski
Кожен рік 2 листопада Польща відзначає свято, назва якого для людей, що говорять і думають української мовою, звучить дещо зловісно: «Свято померлих» (Święto zmarłych). У розмовному польською мовою це свято часто називається словом «Задушки» (Zaduszki), а українською її назва акуратно перекладається як «День поминання покійних».
Це свято, що корениться в язичницькому культі предків, давно засвоїло католицьке християнство і воно майже зріслося з відомим Днем всіх святих (1 листопада). «Свято померлих» зазначають безпосередньо слідом за ним, і тому 1 і 2 листопада до кладовищ по всій Польщі приходить безліч людей. Вони приходять, щоб згадати покійних родичів і помолитися за їхні душі, щоб принести до могил квіти і запалити лампадки. В ці дні завжди доглянуті і дбайливо прибрані польські кладовища виглядають особливо урочисто.
Однак свято, яке відзначають слідом за Днем всіх святих, не може не мати «зворотного боку». Його найкраще видно у віруваннях, пов’язаних ніччю напередодні Задушек. У старі часи вважалося, ніби саме в цю ніч померли з різних причин і з різними цілями повертаються у світ живих. Згідно поширеній думці, деякі з них приходять до будинку, в якому колись жили. Для таких нинішні господарі будинку з вечора залишали частування і алкоголь – на порозі будинку або біля вікна (з зовнішньої сторони). Інші ж, вставши зі своїх могил, відправляються в костел, де для них служить месу ксьондз – також померлий. Тому в деяких польських областях священик, йдучи з костелу ввечері напередодні дня Задушек, не закривав за собою двері, а на вівтарі залишав служебник. Цей служебник призначався того, хто відслужить месу наступаючої ночі.
У минулому в цю ніч польські селяни зустрічались у відокремлених місцях поблизу кладовищ (зазвичай в капличках або в покинутих будинках), щоб за допомогою обрядів полегшити страждання душ, які опинилися в чистилище. Оповідання про мерців, які повертаються у світ живих, які супроводжують цим нічним зустрічам і обрядів, які в різний час вражали багатьох. У числі впечатленных виявився Адам Міцкевич, зобразив побачене і почуте в одному з найбільш чудових творів польської літератури – драматичної поеми “Дзяди”.
Автор: Максим Давидов
Фото: chicagorewia.com
