Хороший українець працює «на чорну» або чому підприємці неохоче оформлюють співробітників з-за східного кордону

З кожним роком кордон між Україною і Польщею відкривається все ширше, вузький струмочок пілігримів давно перетворився в вируючу річку, насичуючу польський ринок праці робочою силою. Зовсім недавно українців в цьому потоці було не більше мільйона, до початку 2018 року ця цифру перетнула позначку в два і, за прогнозами експертів, 2019 рік у Польщі зустрінуть вже 3 мільйони наших співвітчизників. Більшості з них рішення покинути батьківщину в пошуках променів життя далося не легко, але як показує практика, найважче ще попереду – постійна конкуренція і боротьба з роботодавцем за можливість працювати легально.

«Ми тобі дуже раді. Але далі давай як-небудь сама»

Аня, акуратна брюнетка приїхала в Польщу 1,5 роки тому. Позаду залишилася важка робота в меблевому за 4,5 тисячі гривень, попереду – надія і оптимізм. До цього всі знайомі описували дівчині справжню землю обітовану: високі зарплати, зовсім недалеко від рідних, той же менталітет і мову до того ж, звучить майже як «свій». Фірма, що продала їй запрошення, запевняла, що заробляти Аня зможе стільки, що вистачить рідним висилати. Зрозуміло, обіцянками все і обмежилося. Дівчина, проте не скаржиться: фірма звела її з існуючим роботодавцем, в те брешемо як десятки таких же контор торгують «мертвими душами» – запрошеннями від неіснуючих підприємців. І кожне коштує близько 6,5 тисяч гривень.

З оплатою праці тут краще, ніж на моїй колишній роботі, але відкласти нічого не вдається. Крім того, у мене все ще немає страховки через те, що я влаштована нелегально. На щастя, мені вдалося знайти роботу в продуктовому магазині. Я розкладала товар і думала, що якщо покажу себе сумлінною і працьовитої, то зможу розраховувати на легальне працевлаштування.

Управитель не втомлювався повторювати що ось-ось все влаштує. Спочатку бухгалтер була в довгому відпустці. Як вона повернулася, почали звучати обіцянки все залагодити після найближчих вихідних. Півроку я це слухала і якийсь час навіть вірила. А такі як я все прибували і чули те ж саме: «ось-ось займемося вашим працевлаштуванням; потрібно лише трохи почекати».

Можливо, така безсердечність роботодавців криється в простій жадобі заощадить на оплату праці (Аня отримувала 9 зл / год – на 3 зл менше, ніж легально влаштовані польки)? Або, вся справа в історичній неприязні? Давайте поглянемо на ситуацію, під іншим кутом.

«Система повинна допомагати їм влаштується. На ділі ж, все зовсім навпаки»

Відома варшавська пекарня щодня отримує все більше резюме від українців.

Раніше такі заявки були схожі швидше на виключення з правил, і я не виявляв якогось особливого інтересу – каже Марек, власник пекарні – У мене працює 30 чоловік, до цього був одні поляки. Кілька місяців тому я вирішив найняти двох українок. Дівчата здавалися досить компетентними, резюме говорили в їх користь. До того ж, рвалися почати якомога раніше.

Підприємець хотів працевлаштувати нових співробітниць легально і тут почали з’являтися проблеми. Як виявилося, спочатку він зобов’язаний був перевірити на біржі праці не чекає на місці українок безробітний поляк.
Це стало для мене першим дзвіночком. Чому я, господар власної справи не можу сам вирішити хто буде у мене працювати? Це мої гроші, моя фірма і моє рішення! А це вимога звучало так, ніби я живу в якомусь соціалістичній державі – скаржиться Марек – Як тільки з’ясувалося, що черги немає, я міг продовжувати процес. Думав, що далі все піде як по маслу. Чи не пішло.
Пекар повинен був надати документ про відсутність судимостей. Свій. Були потрібні так само нотаріальна копія посвідчення особи і висновок про відсутність заборгованостей в ZUS (Союз соціального страхування).
Знайомі попереджали, що навіть коли я зберу всі необхідні папірці, на рішення доведеться чекати 4-5 місяців – не без роздратування розповідає підприємець – Думаєте на цьому абсурд закінчується? Пробігти цей ганебний коло і забути не вийде: за законом я можу найняти українок тільки на півроку. Після – починати процедуру заново.
З огляду на місяці очікування рішення, прохання про дозвіл на роботу я мав би подавати кожні три місяці. Все через те, що поки йде розгляд справи – дівчина не мають права працювати. Тільки чекати рішення.
Природно, то що описує підприємець не має нічого спільного з інформацією на офіційному сайті біржі праці (Urzędu Pracy). Згідно загальнодоступним даними, час очікування рішення не повинно перевищувати 30 днів, а в особливо складних випадках – 2 місяці. Схоже на те, що більшість справ здаються співробітникам біржі вкрай складними, бо прохання про надання додаткових документів або повторного подання копій вже наданих, звучать все частіше. Тому час видачі рішення відсувається далеко за межі термінів, зазначених на сайті.
Тим часом Марек вже кілька тижнів не втрачає надії легально працевлаштувати дівчат, адже робочі ме