Одкровення української медсестри: «у Польщі кращi умови і зарплата, але і відповідальність величезна»

Przepraszamy, ten wpis jest dostępny tylko w języku Ukraiński i Rosyjski. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in this site default language. You may click one of the links to switch the site language to another available language.

Історії про українців, які проживають у Польщі та працюють за фахом – все частіше з’являються на шпальтах навіть не українських видань, а польських. Наші фахівці цінуються на польському ринку праці з кількох причин, а ось чи подобається нашим землякам працювати у Польщі – дізнаємось з розмови.

Наша героїня просить про анонімність, хоча є дуже відкритою та щирою дівчиною. Українка приїхала до Польщі 4 роки тому, закінчила один з медичних коледжів на західній Україні, за спеціальністю фельдшер. Більше року дівчині знадобилось для того, аби стати медичною сестрою в одній з Варшавських лікарень.

– Загалом я мала понад 1600 годин практики, працювала по 12 годин у вихідні та свята. Таким чином мені вдалось екстерном здати курс, – розповідає українка.
Дівчина написала у Польщі ліцензіатську роботу, здала різницю у навчальних програмах Польщі та України, тобто зробила все, аби якнайшвидше почати працювати за фахом. Важка робота над собою та над підручниками увінчалась успіхом – зараз наша героїня працює в лікарні, у закритому відділі, де лікують хвороби серця.

«У мене є короткий досвід роботи в Україні – 5 місяців працювала у госпіталі, тому можу порівняти систему робіт і ця різниця колосальна. Наприклад, в Україні можна сказати я нічого не робила і ні за що не відповідала, – говорить дівчина. – Не буду приховувати – у Польщі кращі умови та краща заробітна плата, але й відповідальність тут величезна. Я відповідаю за життя пацієнта, перша реагую і реанімую».

Українка задоволена колективом, говорить, що є співпраця між медсестрою та лікарем, що дуже допомагає у щоденній праці.

«У мене часто питають, чи не відчуваю я раптом дискримінації, бо є українкою. Ні, повірте, – жодної! Я тепер на це питання відповідаю, що я медична сестра narodowości polskiej obywatelstwa ukraińskiego», – підсумовує наша героїня. Вона додає, що питання цінування та шани до роботи медичних працівників у Польщі (незалежно від національності) доволі дискусійне. «Час покаже…», – філософсько відповідає медсестра.

Зараз наша героїня продовжує навчання у магістратурі, захищатиме спеціалізацію анестезіолога. Дівчина мріє про власний будинок та родину! А ми будемо вболівати за неї та за її успіхи.

Пишіть нам, якщо знаєте про подібні успішні історії. Пам’ятаєте, герої нашого часу – серед нас. А можливо це навіть Ви?

Автор: Оксана Денисюк