Подорож з заходу на схід Польщі

Подорожуючи по півночі Польщі, людина, яка приїхала сюди з-за східного польського кордону, побачить багато незвичайного. Якщо відправитися в шлях від німецької границі, можна швидко помітити своєрідність пейзажу цієї країни, що особливо впадає в очі у західній її частині. Там на багато кілометрів по обидві сторони швидкісної дороги, що веде на схід, тягнуться акуратні поля, серед яких розкидані села й невеликі містечка. Іноді між ними трапляються острівці доглянутого лісу, швидше схожого на парк, ніж на ліс.

Ймовірно, в Польщі немає дикої природи в тому вигляді, в якому її можна спостерігати у менш населених країнах. Тому деякі поляки, опинившись де-небудь в Алтайських горах, щиро дивуються багато чого з того, що виявляють або (навпаки) не виявляють. Приміром, часом вони не виявляють там мобільного зв’язку. Житель тих малонаселених місць навряд чи зможе зрозуміти причини польського подиву. Однак Польща покривається сигналом майже повністю і далеко не всі її громадяни морально готові до його зникнення. Адже в їхній країні сигнал є навіть на підходах до її найвищої точки, горі Риси. Туди, до речі, веде асфальтована дорога, по якій до неї приїжджають багато туристів, через що на самій вершині гори часом трапляється штовханина.

Читайте також: Містичні місця Польщі, від яких мурашки по шкірі

В останнє десятиліття і без того дуже щільна дорожня мережа в цих місцях поповнилася швидкісними дорогами, що сильно змінили тутешній пейзаж. На цих дорогах рух дуже інтенсивний, і тому під час подорожі від німецького кордону на схід тут можна побачити те, чого не зустрінеш за східним польським кордоном: численні мостові переходи для диких тварин (экодуки), про існування яких багато жителів колишнього СРСР навіть не підозрює. Ці экодуки мають вигляд мостів, перекинутих над дорогою, засіяних травами і засаджених деревами. За ним тварини можуть перебратися з одного боку дороги на іншу без ризику для себе і без перешкод для водіїв.

Экодуки видно здалеку. Але поруч з ними може перебувати те, що майже неможливо побачити: під дорожнім полотном в багатьох місцях тягнуться тунелі для земноводних. Такі тунелі захищають жаб, які в шлюбний період мігрують до водойм і тисячами гинуть на дорогах, що лежать на їх шляху.

Читайте також: Труймясто за 3 дні: Гданськ, Сопот і Гдиня. Подорож, яку не варто відкладати на потім

З’їхавши зі швидкісної дороги, можна опинитися на який-небудь старій німецькій. Зазвичай по її сторонах можна побачити мальовничу алею: дубову, ясеневу або липову. Тепер ці старі дороги втратили своє колишнє значення. Проте за ними, як і раніше, старанно доглядають польські дорожники. Вони дуже стараються і при всякій можливості рубають все, що росте вздовж узбіч, заважає будівництву і загрожує впасти на проїжджу частину при найближчій бурі (а бурі тут нерідкі). За цим заняттям дорожники час від часу стикаються з свідомою громадськістю і з захисниками природи. І якщо перша дбає про історичну спадщину і красі, то другу турбує інше. Справа в тому, що з плином часу ці алеї знайшли нове значення, непередбачене тими, хто їх коли-то висадив. В ландшафті, повністю зміненому діяльністю людини, вони стали єдиним шляхом для міграції деяких видів тварин, що перебувають на межі зникнення.

Влітку Польщу можна проїхати з заходу на схід менше, ніж за світловий день. Майже весь день водієві будуть товаришувати поля з різними колоссями. Лише до вечора, на сході Польщі обабіч дороги стіною (хоча і не дуже щільною) стане ліс. Там, ближче до литовського та білоруського кордонів, починаються польські пущі: Пишська, Борецька, Ромитсьска, Серпнева і знаменита своїми зубрами Біловезька. Навряд чи навіть при бажанні в цих лісах вдасться надовго заблукати. Однак за польськими мірками – це майже дикий край. Місцеві жителі і лісники розповідають, ніби тут все ще можна зустріти вовків.

Автор: Максим Давидов