Українська
Русский
Przepraszamy, ten wpis jest dostępny tylko w języku Ukraiński i Rosyjski. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in this site default language. You may click one of the links to switch the site language to another available language.
Слідом за закриттями ужендов у нас виникає наступна проблема-припинення роботи закладів громадського харчування, салонів краси, заводів, можливо магазинів. Хазяїни бізнесів закривають тимчасово свої торгові точки і пропонують співробітникам піти у відпустку за свій рахунок. Юрист Галина Левицька у своїй групі на Facebook пояснила, як ця ситуація виглядає з боку Трудового кодексу.
Відразу обмовимо, що дані правила будуть стосуватися тільки працюючих на умові про працю. На жаль, умови злеціння і умови про дзело в цій ситуації з вимушеним припиненням роботи в абсолютному програші і будуть змушені сидіти вдома поки без роботи і заробітку.
У разі, якщо роботодавець повинен закрити свою торгову точку/локаль/робочі місця або їх частину, або якщо у нього немає можливості доручити працівникові виконувати віддалену роботу, застосування знаходить ст.81 § 1 Трудового кодексу.
З цього положення випливає, що працівникові за час невиконання роботи, якщо він був готовий її виконувати, і виникли перешкоди з причин, що стосуються роботодавця покладається право на заробітну плату:
визначена договором погодинна ставка або місячний оклад (це відноситься до працівників, оплачуваних за фіксованою погодинною ставкою, наприклад 20 злотих на годину або за фіксованою місячною ставкою, наприклад 4 тис. PLN на місяць-ці працівники також отримуватимуть ці ставки заробітної плати під час простою),
якщо вищевказаних компонент заробітної плати не був позначений при визначенні умов оплати праці – працівникові покладається 60% від заробітної плати (це стосується, зокрема, працівників, які отримують зарплату на акорд або комісійну, тобто винагороду, визначену як сума за кількість виробленої продукції або певний % доходу/доходу/прибутку).
Однак в будь-якому випадку ця зарплата не може бути нижче розміру мінімальної заробітної плати за працю, встановленого на підставі окремих законів.
Бо слід визнати, що необхідність закриття підприємства з метою протидії COVID – 19 буде причиною відносно роботодавця – незважаючи на те, що це причина niezawiniona роботодавцем (так само, як і відключення електрики в місті, в тому числі у виробництві, що унеможливлює роботу, повінь яке затопило завод роботи і т.д.).
Так що кого ще відправляють в неоплачувану відпустку або намагаються довести, що по умові про працю за час вимушеного простою роботодавець не повинен нічого оплачувати, – це не правда. Є ризик множинних заяв в інспекцію праці у зв’язку зі спробами роботодавця заощадити.
Перелік пунктів пропуску, які будуть відкриті на польському кордоні
а бізнесу що робити