В ефірі емігрантського радіо «Ранок Варшави» піднялось питання про те, з якими проблемами мають справу українці в Польщі на шляху отримання карт побиту? Питання дійсно наболіле, так як тисячі українців отримують необґрунтовані відмови, часто внески взагалі залишаються без розгляду і люди отримують депортацію з країни. Свавілля зашкалює, але як з цим боротися? Ксенія Наранович в прямому ефірі відповідала на всі питання.
Ксенія Наранович з фонду Rozwoju Oprócz Granic розповіла в ефірі емігрантського радіо про те, як дійсно виглядає ситуація з легалізацією іноземців в Польщі і з якими проханнями найчастіше приходять люди до них в офіс.
Безсумнівно, за останній рік почастішали відмови в отриманні карт побиту. У фонд надходять люди з різними ситуаціями, просять про допомогу в написанні апеляцій. Але, реальність така, що розгляд апеляції може тривати від 2 до 2,5 років, при цьому шанси на позитивну відповідь є не у всіх.
Якщо раніше була хоч якась гарантія в тому, що, склавши всі документи, людина дочекається позитивної децизіі, то зараз можна чекати чого завгодно. Наприклад, відмову можна отримати буквально на наступний день після того, як закінчиться ваша страховка. І неважливо, що страховка була дійсна цілий рік, під час якого повинна була бути прийнята децизія. Або ж людина подала документи, чекаючи карту по навчанню, але пройшов рік очікування і відмову українець отримує в той момент, як закінчилося навчання. Почастішали випадки втрат ужондом документів іноземців.
Але, все ж таки є сенс боротися, йти до судів і доводити свою правоту. Багато адміністративно-судових розглядів у цій сфері позитивно закінчувалися. Ось тільки не у всіх людей є достатньо знань, можливостей і часу, щоб боротися за свої права таким чином. Багато українців, очікуючи карту побиту, мають дуже обмежені права, не можуть виїхати додому, не можуть легально працювати і так далі.
Ще один фактор, чому так багато необгрунтованих відмов – некомпетентність співробітників уженда і польські чиновники не приховують цей факт. У воєводських ужендах брак співробітників, багато хто приходить і через кілька місяців звільняються. Природно, що за цей час співробітники уженда не встигають навчитися всьому (мова йде про законодавчомий акт закону про іноземців, про виконавчі акти). Тому, коли в руки співробітників потрапляє справа іноземця, багато просто беруть і застосовують найпоширенішу причину відмови, при цьому навіть не зацікавившись документами і ситуацією людини. Видавши негативну децізію уженд зняв з себе повноваження і переклав їх або на другу інстанцію, або на консула, до якого іноземець прийде з пакетом документів на відкриття візи. Ось так і відбувається звільнення адміністративних кадрів від відповідальності за ведення якісних процедур з питань іноземців.
У певному сенсі полякам вигідно, що українці роками сидять в очікуванні карту побиту. Адже людина, яка не їде на Батьківщину, все ж залишається в Польщі і працює. Звичайно ж, в 99% випадків – це робота на «пташиних правах». На жаль, такий стан справ цілком влаштовує польський ринок праці. Ксенія Наранович вважає, що масові затримки розгляді справ, часті відмови, – це в деякій мірі і політичне питання. Влада Польщі не має гарантії того, що іноземці з картою побиту не поїдуть на роботу далі в Європу, де будуть існувати на тих же «пташиних правах» що і тут. Також польські чиновники сподіваються замінити брак робочої сили технологіями. Але цей варіант не під силу невеликим підприємствам, тому вони радо приймають нелегальних працівників.
Ксенія Наранович вважає, що більшість питань щодо повільного розгляду справ іноземців потрібно ставити не інспекторам, а вищим інстанціям. Адже якщо адміністративний службовець отримує зарплату нижче, ніж касир в Бедронці, то про який швидкий розгляд справ може бути мова.
Ксенія Наранович розвіяла деякі міфи, щодо подачі і отримання карт побиту. Наприклад, всі іноземці повинні самостійно перевіряти списки необхідних для них документів на подачу, також потрібно бути готовим до того, що інспектор вимагатиме щось не зі списку. Наявність посередника зовсім не гарантує отримання позитивної децізіі, адже посередники бувають дуже різні.
Також Ксенія заперечує те, що якщо перша інстанція видала негативну децізію, то друга інстанція просто повторить або підтвердить дії першої. Згідно з офіційною статистикою, 80% негативних рішень були повторно розглянуті другою інстанцією і отримали позитивну децізію. Питання в тому, чи вистачить у іноземця терпіння, сили, фінансів і часу, щоб дочекатися цього рішення (в середньому період очікування 2-2,5 року).
Повний запис ефіру можна переглянути за посиланням.
Підписуйтесь на наш канал в Telegram та слідкуйте за новинами Польщі!
Переглядайте свіжі вакансії на нашому сайті і знаходьте хорошу роботу.
Є питання? Залиште повідомлення в розділі «Питання-відповідь» і безкоштовно отримайте консультацію юриста.
Польські роботодавці пропонують ряд термінових змін у працевлаштуванні іноземців
Новий закон про іноземців у Польщі: що зміниться в 2019 році