Українка балотується до Сейму

Передвиборча кампанія у Польщі все більше набирає обертів, з усіх усюд чути чергові політичні обіцянки та заохочування партій обрати саме їх. У 19 виборчий округ Варшава і закордон гучно увійшла Мирослава Керик – громадська активістка, яка 17 років живе у Польщі, очолює Фонд «Наш вибір» і знає про проблеми мігрантів зсередини.

Мирослава висувається від списку «Громадянської коаліції», яка об’єднала партії «Громадянська платформа», «Сучасна», «Зелені» та «Польська ініціатива». Позапартійна, активна та наполеглива Мирослава знайшла кілька хвилин у своєму надщільному графіку для нас, аби розповісти про цікавинки передвиборчої кампанії, свою програму та бачення змін польського законодавства на користь громадян Польщі та мігрантів.

ПС: Мирославо, розкажи як було прийнято рішення балотуватись і йти в політику?

Мирослава Керик: по-перше, раніше я не бачила себе у політиці, оскільки багато років займаюсь і продовжую займатись громадською діяльністю. Але у певний момент прийшла криза – коли ти працюєш-працюєш, а так насправді знаходишся на тому самому місці. Тобто, ти досліджуєш, вивчаєш пропозиції, які потрібно внести, але більше нічого не можеш зробити. І це таке відчуття не тільки в мене, але й в інших організаціях з експертською думкою та в науковців, які займаються інтеграцією іноземців. Але їх голос не чують. Тому, коли мені запропонували балотуватись, я наважилась і вирішила переступити цю межу. Прийняла це рішення для того, щоб бути тим містком за допомогою якого ми будемо (якщо мене виберуть) втілювати у життя ті наші напрацювання. Це одна з причин. Друга – зараз дуже багато мігрантів з України, вони є невід’ємною частиною вже польської економіки і важливо, щоб був хтось у парламенті, хто цю тему знає з практики, знає про проблеми і має пропозиції для їх вирішення. І третя причина – на мою думку, у парламенті повинен бути хтось, хто б представляв інтереси мігрантів з України, які мають громадянство і які планують своє подальше життя у Польщі. Це ж стосується української меншини, яка раніше мала презентацію у Сеймі, але у теперішньому скликанні її немає. Відповідно ці три передумови і послужили прийняттю цього рішення. Це шанс, це виклик і можливість навчитись співпрацювати з політиками, переконувати їх до своєї точки зору.

ПС: чи можна сказати, що твоє рішення поєднати громадський сектор та політичну діяльність – це свого роду відповідь на міграційну політику чи її відсутність) правлячої партії?

Мирослава Керик: опрацювання інтеграційної та міграційної програми Польщі – це один з тих пунктів, якими я б могла займатись. У Польщі ситуація виглядає так – з одного боку ми маємо досить ліберальний доступ до ринку праці і це теж є певна політика. А з другої сторони немає бачення, як ми бачимо міграцію, як ми хочемо мігрантів інтегрувати. Нещодавно польський уряд оприлюднив проект міграційної програми і ми там побачили, що до міграції ставляться, як до загрози. Речі, написані там доволі контроверсійні, наприклад, що мігранти повинні асимілюватись, а не інтегруватись і т.д. Тобто, там було доволі багато речей, які порушують польську Конституцію, не говорячи про права людини. На щастя, цей документ залишився тільки проектом.

Я вважаю, що Польща повинна продумати, які вона має пріоритети і що вона хоче в контексті ринку праці. Адже Польща потребує робочих рук, відтак повинна подумати над тим, як активізувати мігрантів і навчитись ставитись до них не як до осіб, які тимчасово приїхали попрацювати, а до людей, які мають своє потреби і виклики, і які можуть допомагати розвиватись Польщі не тільки економічно. Йдеться про те, щоб допомогти мігранту інтегруватись у польське середовище, а з другої сторони потрібно працювати з польським суспільством, навчити його спільно жити з мігрантами. Підсумовуючи, повинна бути праця різних установ, включаючи громадський сектор, щоб випрацювати міграційну політику, яка базуватиметься на тому як Польща бачить міграцію, а з другого боку ця політика буде успішно інтегрувати людей, які приїжджають сюди з інших країн.

ПС: окрім міграційно-інтеграційної теми, яка тема ще може бути тобі близька у Сеймі, якщо тебе оберуть?

Мирослава Керик: це питання українців на ринку праці. Ми це питання досліджуємо давно і бачимо певні патології, які стосуються як мігрантів, так і поляків. Протягом останніх 5 років дуже розвинулась система посередників, які працевлаштовують на великі підприємства не тільки мігрантів, але й поляків. І ці працівники працюють за мінімальну ставку, вони не мають такого захисту, як ті, хто працевлаштований «на пряму». Наприклад, раніше вони навіть не могли бути членами профспілок, але зараз вже ситуація змінилась – і можуть, але їх все одно немає у колективному договорі – вони не мають захисту зі сторони працівників. Є дуже багато зловживань щодо мігрантських і польських працівників. Тому тут потрібно працювати у двох напрямках – з однією сторони не перешкоджати розвитку економіки Польщі, але і думати про тих людей, які працюють і не мають належного захисту. Це те, що буде корисним як для мігрантів, так і для поляків. Теж права жінок на ринку праці – щоб мали рівні умови, повинна бути постійна державна підтримка центрів, які займаються особами які постраждали від насилля.

ПС: якщо говорити про партію – партія обрала тебе чи ти обрала партію?

Мирослава Керик: я отримала пропозицію від коаліції – це ширше, аніж одна партія, яка задекларувала, що хоче залучити до свого списку громадських активістів. Тому я не йду як член партії, до речі я не є членом жодної партії, я йду як громадська діячка. Так, вони мене обрали, але погляди коаліції мені близькі, я їх потенційний виборець. Відповідно, це не було протиріч з моїми поглядами.

ПС: передвиборча кампанія коротка, тому працювати потрібно швидко та ефективно. У цьому можуть допомогти кошти, тому не можу не спитати про фінансування – звідки беруться гроші на кампанію?

Мирослава Керик: у Польщі це виглядає так: ми, кандидати, повинні самі собі зібрати кошти на кампанію і це фінансування йде через комітет. Я зібрала небагато і пов’язано це з тим, що у мене був певний ліміт, який встановлений законодавчо. Тому моя кампанія ґрунтується переважно на добрій волі знайомих та друзів і на мінімальних фінансах, щоб надрукувати листівки і плакати. Вистачить тільки на це. Часто громадські діячі саме так і функціонують і це нормально. До слова, всі видатки дуже контролюються виборчою комісією, я, наприклад, не можу піти і сама собі надрукувати листівки зі своїх коштів. Все через штаб. Я отримала інструкцію на кілька сторінок про те, чого я не можу робити і як фінансувати свою кампанію.

ПС: чи робиш сильний акцент на соціальні мережі, сама встигаєш цим займатись чи хтось допомагає? І все ж таки чому віддаєш перевагу – своїй присутності в інтернеті чи особистим зустрічам з людьми?

Мирослава Керик: є друзі, які мені допомагають і радять що робити, але досить багато я роблю сама. А щодо зустрічей – це дуже розпорошено, моя цільова група, якій близькі мої ідеї, живе на території всією Варшави дійти до кожного особисто доволі складно. Тому соціальні мережі – основний спосіб інформування. Точно плануємо роздавати листівки і розвішувати плакати, а щодо особистих зустрічей – наразі обдумуємо таку можливість. Окрім того, я постійно буваю на різних конференціях, зустрічах, де бувають мої потенційні виборці і не втрачаю можливості особисто з ними говорити, слухати про їх потреби і заохочувати мене обрати. Це процес, доволі інтенсивний і він йде.

Щиро бажаємо Мирославі перемоги та вболіваємо за її успіх!