Русский
Polski
Костецька Iрина, студентка кафедри журналістики та засобів масової комунікації «Львівської політехніки», зараз отримує спеціальність «дипломатія» у Ягеллонському університеті (Краків, Польща). Дівчина має досвід подвійного навчання, оскільки спочатку вступила в польський, а в наступному році – у львівський університет. Політехніка надає можливість своїм студентам навчатися за програмою подвійних дипломів в ряді польських технічних вузів.
– Практично всі мої львівські однокурсники запитують, як мені вдається опановувати хоч і чимось споріднені, але все ж доволі різні фахи: журналістика та дипломатія, до того ж в Україні та Польщі одночасно, – розповідає студентка. – На що я незмінно відповідаю – якщо палко чогось бажаєш, то зможеш! Я дуже хотіла бути журналісткою, але так склалося, що спочатку отримала можливість навчатися мистецтву дипломатії в Польщі. Тим паче, що я родом з прикордонного містечка – Мостиська. Що ж до мого польського студентства, то попередньо я успішно склала два іспити в Генконсульстві Республіки Польща у Львові, після чого мені запропонували на вибір вступ у будь-який польський університет. Я обрала Ягеллонський з низки причин: близькість до рідного міста, високу репутацію цього ВНЗ, а також те, що Краків і Львів в архітектурному вимірі подібні один на одного як брати-близнюки. Там я склала кваліфікаційні іспити й нині паралельно навчаюсь у сусідній державі.
Звісно, у навчального процесу в Україні та Польщі є певні відмінності. Ірина, котра має можливість порівняти особливості отримання вищої освіти в обох країнах, залюбки поділилась своїми враженнями.
– Тамтешні студенти більш відданні навчанню, дуже багато часу проводять у бібліотеках, натомість наші студенти надуживають Інтернетом, – каже майбутня журналістка-дипломатка. – Що ж стосується викладання, то польські педагоги, як мені видається, занадто складно все пояснюють, на відміну від українських викладачів, скажімо, «Львівської політехніки», які подають нам навчальний матеріал просто та зрозуміло. Коли ж говорити про матеріальну сторону життя українського студентства у Польщі, то, на відміну від багатьох моїх однолітків, котрим доводиться віднаходити якісь фінансові джерела на навчання та побут, мені в цьому сенсі значно легше. Адже я – стипендист польської держави, отож отримую щомісячну стипендію у розмірі 900 польських злотих, чого, як на мене, цілком вистачає на прожиття, комфортний гуртожиток, харчування та інші потреби. Загалом же хочу зазначити, що в Польщі хоч і значно жорсткіші критерії оцінювання знань, але стипендії там ні в кого не забирають.
До речі, хочу розвіяти деякі усталені уявлення про нібито значно вищий рівень життя пересічних поляків, ніж українців. На мій погляд, ціни тут досить високі, а зарплати не такі вже великі. Відтак польські випускники тамтешніх університетів нерідко прагнуть в подальшому шукати більш високооплачувану роботу в країнах Західної Європи. А ось позитивною стороною життя студентів у Польщі є те, що практично кожен може дозволити собі в канікулярний період мандрівки Європою, адже молодим людям пропонують безліч акційних пропозицій і лоукостів, що дає можливість за помірні гроші здійснювати досить далекі подорожі. Зокрема, я вже відвідала Францію, Австрію та Чехію.
Що ж до самопочуття українців у Польщі, то, як вважає Ірина, попри теперішній неоднозначний характер стосунків між обома країнами (антиукраїнські акції, незадоволеність місцевого населення постійним збільшенням кількості наших заробітчан, котрі нібито забирають у поляків робочі місця), на рівні студентства якоїсь недоброзичливості вона та її українські однокурсниці не відчувають.
– Ми, студентки-українки, жодного разу не помітили якоїсь упередженості у ставленні до нас, надмірних вимог у порівнянні з польськими колегами, – розповідає студентка. – До того ж я ніколи не ставила собі за мету у будь-який спосіб залишитися в Польщі для постійного проживання. Набуті ж в Ягеллонськму університеті знання хочу в недалекому майбутньому привезти в Україну та реалізовувати себе у власній державі.
Ігор Галущак
Львів
